внученька
ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж.
Пестл. до вну́чка.
Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (В. Сосюра);
Внучка, внученька, студентонька спить у баби на ряднищi, на ряднi пiд кожухом (І. Драч);
Коли внученька відвідує нас, обов'язково розповідає нові віршики, співає пісеньки (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)