Великий тлумачний словник сучасної мови

внученька

вну́ченька

(онученька, рідко унученька), -и, ж.

Зменш.-пестл. до внучка.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. внученька — вну́ченька іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. внученька — ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (В. Сосюра); Внучка, внученька, студентонька спить у баби на ряднищi, на ряднi пiд кожухом (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. внученька — див. дитина  Словник синонімів Вусика
  4. внученька — ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Зменш.-пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (Сос., Близька далина, 1960, 101).  Словник української мови в 11 томах