внученя

внученя́

(онученя, унученя), -яти, с.

Зменш.-пестл. до внуча.

Значення в інших словниках

1. внученя — внученя́ іменник середнього роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. внученя — ВНУЧЕНЯ́ (ОНУЧЕНЯ́, рідко УНУЧЕНЯ́), ня́ти, с. Пестл. до внуча́. Дід стоїть проти ікони, Рядом біле внученя (П. Грабовський); Сільських дітей не так і багато, зате на літо навалюється тьма-тьмуща київських онученят (А.  Словник української мови у 20 томах
3. внученя — ВНУЧЕНЯ́ (ОНУЧЕНЯ́, рідко УНУЧЕНЯ́), я́ти, с. Зменш.-пестл. до внуча́. Дід стоїть проти ікони, Рядом біле внученя (Граб., І, 1959, 209).  Словник української мови в 11 томах