внученя

ВНУЧЕНЯ́ (ОНУЧЕНЯ́, рідко УНУЧЕНЯ́), я́ти, с. Зменш.-пестл. до внуча́.

Дід стоїть проти ікони, Рядом біле внученя (Граб., І, 1959, 209).

Значення в інших словниках

1. внученя — внученя́ іменник середнього роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. внученя — (онученя, унученя), -яти, с. Зменш.-пестл. до внуча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. внученя — ВНУЧЕНЯ́ (ОНУЧЕНЯ́, рідко УНУЧЕНЯ́), ня́ти, с. Пестл. до внуча́. Дід стоїть проти ікони, Рядом біле внученя (П. Грабовський); Сільських дітей не так і багато, зате на літо навалюється тьма-тьмуща київських онученят (А.  Словник української мови у 20 томах