Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
внуча —
внуча́ іменник середнього роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
внуча —
ВНУЧА́ (ОНУЧА́, рідко УНУЧА́), а́ти, с. Зменш. до внук і вну́ка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Т. Шевченко); І підростуть малі внучата На вольні, радісні жнива (А.
Словник української мови у 20 томах
внуча —
див. внук; дитина
Словник синонімів Вусика
внуча —
ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: ..
Словник синонімів української мови
внуча —
ВНУЧА́ (ОНУЧА́, рідко УНУЧА́), а́ти, с. Зменш. до внук і вну́ка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Шевч.
Словник української мови в 11 томах