внуча
ВНУЧА́ (ОНУЧА́, рідко УНУЧА́), а́ти, с.
Зменш. до внук і вну́ка.
Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Т. Шевченко);
І підростуть малі внучата На вольні, радісні жнива (А. Малишко);
Може ж, колись із внуками прийде син, і старий пригорне внучат, і вони його полюблять (О. Гончар);
Радіє баба, як дитина, Що вже пішло внуча метке (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)