Значення в інших словниках
-
внуча —
внуча́ іменник середнього роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
внуча —
(онуча, рідко унуча), -ати, с. Зменш. до внук і внука.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
внуча —
ВНУЧА́ (ОНУЧА́, рідко УНУЧА́), а́ти, с. Зменш. до внук і вну́ка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Т. Шевченко); І підростуть малі внучата На вольні, радісні жнива (А.
Словник української мови у 20 томах
-
внуча —
ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: ..
Словник синонімів української мови
-
внуча —
Внуча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; внуча́та, -ча́т, -ча́там
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
внуча —
ВНУЧА́ (ОНУЧА́, рідко УНУЧА́), а́ти, с. Зменш. до внук і вну́ка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Шевч.
Словник української мови в 11 томах