Великий тлумачний словник сучасної мови

внука

вну́ка

(онука, рідко унука), -и, ж.

Дочка сина або дочки.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. внука — вну́ка іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. внука — ВНУ́КА (ОНУ́КА, рідко УНУ́КА), и, ж. Дочка сина або дочки. Оце тобі, татку, за твою науку: сядь собі у запічку, колиши унуку (Номис); Втішно підтанцьовувала мала, з жовтими кісками онука і співала, ніби комар увечері, тоненько... (К.  Словник української мови у 20 томах
  3. внука — ВНУ́КА (ОНУ́КА, рідко УНУ́КА), и, ж. Дочка сина або дочки. Оце тобі, татку, за твою науку: сядь собі у запічку, колиши унуку (Номис, 1864, № 14228); А Таміла, онука Ганни Денисівни Кошової, їде..  Словник української мови в 11 томах