внуків

вну́ків

(онуків, унуків), -кова, -кове.

Належний (властивий) онукові.

Значення в інших словниках

1. внуків — вну́ків прикметник  Орфографічний словник української мови
2. внуків — ВНУ́КІВ (ОНУ́КІВ, рідко УНУ́КІВ), ова, ове. 1. Належний внукові. Мати помалу загинає до крихітної рожевої долоньки малюсінькі пальчики, починаючи з мізинця .. Дійшовши до великого пальця, мати раптом надає своєму голосові штучно-сварливого тону..  Словник української мови у 20 томах