волоток

ВОЛОТО́К, тка, ч. Зменш. до во́лот.

Цвіли [очерети], повикидавши свої пухкі, кучеряві волотки, легенькі, як пух (Н.-Лев., III, 1956, 342);

В невисокому, але чистому, з повними волотками просі жагуче підпадьомкали перепелиці (Коз., Нові Потоки, 1948, 136).

Значення в інших словниках

1. волоток — волото́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. волоток — -тка, ч. Зменш. до волот.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волоток — ВОЛОТО́К, тка́, ч. Зменш. до во́лот. Цвіли [очерети], повикидавши свої пухкі, кучеряві волотки, легенькі, як пух (І. Нечуй-Левицький); В невисокому, але чистому, з повними волотками просі жагуче підпадьомкали перепелиці (В.  Словник української мови у 20 томах
4. волоток — див. багато; гроно  Словник синонімів Вусика