вольовий
ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до во́ля 1.
Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (Кол., Терен.., 1959, 38);
У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (Рад. психол. наука.., 1958, 320).
2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.
Вона була дівчина наполеглива, вольова (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 63);
// Який виражає тверду волю, вдачу.
У цього ставного вченого було вольове обличчя (Грим., Подробиці.., 1956, 154).
Словник української мови (СУМ-11)