вольовий

вольови́й

-а, -е.

1》 Прикм. до воля 1).

2》 Який має тверду волю, характер; наполегливий.

3》 Заснований на особистій волі, без урахування об'єктивних умов і закономірностей; волюнтаристичний. Вольове керівництво.

Значення в інших словниках

1. вольовий — вольови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вольовий — [вол'овий] м. (на) -вому/-л'оув'ім, мн. -л'оув'і  Орфоепічний словник української мови
3. вольовий — ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до во́ля 1. Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (П. Колесник); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (з наук. літ.). 2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.  Словник української мови у 20 томах
4. вольовий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. вольовий — Вольови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вольовий — ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до во́ля 1. Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (Кол., Терен.., 1959, 38); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (Рад. психол. наука.., 1958, 320). 2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.  Словник української мови в 11 томах