воля
во́ля
-і, ж.
1》 тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки.
|| Прагнення досягти своєї мети; рішучість.
2》 Бажання, хотіння.
|| Вимога, наказ.
Воля ваша (твоя) — як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш).
З доброї волі — без примусу, добровільно.
Остання воля чия — бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт.
Із своєї (власної) волі — а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням; б) за власним бажанням, без примусу.
3》 Право розпоряджатися на свій розсуд; влада.
|| Дозвіл, згода, рішення.
Віддаватися на волю кому, чому — давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою.
Вольному воля — як собі хочеш (хочете).
Мати волю над ким — вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось.
4》 Відсутність обмежень; привілля.
|| Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо).
Давати волю кому, чому — не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів.
На волі — а) не в приміщенні; б) будучи неув'язненим, вільним; прот. у неволі.
5》 Свобода, незалежність; прот. неволя, рабство.
|| Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін.
6》 іст. Звільнення селян від кріпацтва.
Великий тлумачний словник сучасної української мови