Значення в інших словниках
-
воляка —
воля́ка іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
воляка —
ВОЛЯ́КА, и, ч. Збільш. до віл¹. Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Ганна Барвінок); * У порівн. Переступив [Ковтун] з ноги на ногу і невдоволено сказав: – ..
Словник української мови у 20 томах
-
воляка —
ВОЛЯ́КА, и, ч. Збільш. до віл. Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Барв., Опов.., 1902, 245).
Словник української мови в 11 томах
-
воляка —
Воляка, -ки м. Большой волъ. К. ЦН. 309. Г. Барв. 245.
Словник української мови Грінченка