воляка

ВОЛЯ́КА, и, ч. Збільш. до віл.

Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Барв., Опов.., 1902, 245).

Значення в інших словниках

1. воляка — воля́ка іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. воляка — -и, ч. Збільш. до віл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воляка — ВОЛЯ́КА, и, ч. Збільш. до віл¹. Добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює (Ганна Барвінок); * У порівн. Переступив [Ковтун] з ноги на ногу і невдоволено сказав: – ..  Словник української мови у 20 томах
4. воляка — Воляка, -ки м. Большой волъ. К. ЦН. 309. Г. Барв. 245.  Словник української мови Грінченка