вольовий —
вольови́й прикметник
Орфографічний словник української мови
вольовий —
-а, -е. 1》 Прикм. до воля 1). 2》 Який має тверду волю, характер; наполегливий. 3》 Заснований на особистій волі, без урахування об'єктивних умов і закономірностей; волюнтаристичний. Вольове керівництво.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вольовий —
ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до во́ля 1. Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (П. Колесник); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (з наук. літ.). 2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.
Словник української мови у 20 томах
вольовий —
НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
вольовий —
Вольови́й, -ва́, -ве́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вольовий —
ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до во́ля 1. Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (Кол., Терен.., 1959, 38); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (Рад. психол. наука.., 1958, 320). 2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.
Словник української мови в 11 томах