вольовий
ВОЛЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до во́ля 1.
Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (П. Колесник);
У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (з наук. літ.).
2. Який має тверду волю, характер; наполегливий.
Вона була дівчина наполеглива, вольова (В. Кучер);
Це була жінка тверда, вольова, хотіла бути такою й тому була (Ю. Мушкетик);
Як жила вона [Анна Ярославна] тут, на чужині? Що зробило її сильною і вольовою (М. Слабошпицький);
Політична культура передбачає не лише нові ідеї, що враховують суспільно-політичні реалії, а й сильних вольових людей, здатних втілити ці ідеї в життя (з наук. літ.);
// Який виражає тверду волю, вдачу.
У цього ставного вченого було вольове обличчя (Я. Гримайло);
По кам'яних східцях .. спускався Дев'ятий. Кремезний, широкоплечий, з вольовим маслакуватим обличчям (О. Гончар);
Радісний, вольовий і діяльний характер врешті-решт проведе крізь будь-які перешкоди і вироки долі (з наук.-попул. літ.).
3. Який вимагає волі (у виконанні, здійсненні і т. ін.).
Нам відомо, що певне мужнє зусилля народів, захоплення якоюсь сильною ідеєю, певне вольове зусилля родило великі події (М. Івченко);
Велетенською навалою почуття покрили всі його [Якова] вольові зусилля, як морська хвиля покриває випадковий пливучий предмет (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)