ворожба
ВОРОЖБА́, и́, ж., заст. Угадування майбутнього чи минулого на картах і т. ін.
— Я ворожбу такую знаю, Хоть що по правді одгадаю, І вже ніколи не збрешу (Котл., І, 1952, 154);
Чув я, що давно колись ворожила одна премудра Сова про будущину вашого і нашого роду. З тої ворожби мені досі пам’ятається один вірш (Фр., IV, 1950, 113);
Не вірив у циганську ворожбу оцей француз (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264).
Словник української мови (СУМ-11)