воронець
ВОРОНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Вороний кінь.
Звідти він побачив, як.. Нечуйвітер схилився на гриву свого воронця (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 256);
Беруть воронців із конюшень, виносять сідельця та збрую (Мал., II, 1959, 14).
2. бот. Півонія вузьколиста (Paeonia tenuifolia L.)
В травні розпускаються великі темно-червоні квіти воронця — півонії вузьколистої (Наука.., 5, 1967, 9).
Словник української мови (СУМ-11)