ворох
ВО́РОХ, у, ч., рідко. Те саме, що ку́па.
Раз Півень, риючись даремно у садку. Побачив ворох жита на току І зараз кинувся туди хазяйнувати (Гл., Вибр., 1957, 210);
Вносить [Зіна] з спальні ворох різних суконь (Коч., II, 1956, 241).
Словник української мови (СУМ-11)