ворушкий
ВОРУШКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий.
— А може, на весілля? — лукаво повела ворушкою бровою Олена (Грим., Подробиці.., 1956, 81);
По небу йшли ворушкі хмари (Мокр., Острів.., 1961, 56).
Словник української мови (СУМ-11)ВОРУШКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий.
— А може, на весілля? — лукаво повела ворушкою бровою Олена (Грим., Подробиці.., 1956, 81);
По небу йшли ворушкі хмари (Мокр., Острів.., 1961, 56).
Словник української мови (СУМ-11)