ворушкий
ВОРУШКИ́Й, а́, е́, розм., рідко.
Те саме, що рухли́вий.
– А може, на весілля? – лукаво повела ворушкою бровою Олена (Я. Гримайло);
По небу йшли ворушкі хмари (Ю. Мокрієв);
Окремі постаті злилися в один темний, ворушкий потік, що котився в білі нетрі ночі (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)