ворушливий
ВОРУШЛИ́ВИЙ, а, е, розм., рідко.
Те саме, що рухли́вий.
Проворна, жвава та вертка зроду, вона ще до того вдавала з себе дуже ворушливу й жваву парижанку (І. Нечуй-Левицький);
Нервове ворушливе обличчя у Катрі відбивало на собі всі перелети бурливих сердечних почуть [почуттів] (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)