ворушливий

ВОРУШЛИ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий.

Проворна, жвава та вертка зроду, вона ще до того вдавала з себе дуже ворушливу й жваву парижанку (Н.-Лев., IV, 1956, 229);

Нервове ворушливе обличчя у Катрі відбивало на собі всі перелети бурливих сердечних почуть [почуттів] (Стар., Облога.., 1961, 47).

Значення в інших словниках

1. ворушливий — ворушли́вий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. ворушливий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що рухливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворушливий — ВОРУШЛИ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий. Проворна, жвава та вертка зроду, вона ще до того вдавала з себе дуже ворушливу й жваву парижанку (І. Нечуй-Левицький); Нервове ворушливе обличчя у Катрі відбивало на собі всі перелети бурливих сердечних почуть [почуттів] (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах
4. ворушливий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
5. ворушливий — Ворушливий, -а, -е. = ворухливий  Словник української мови Грінченка