вправлений
ВПРА́ВЛЕНИЙ¹ (УПРА́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до впра́вити¹.
Ставок блищить на сонці, неначе дзеркало, вправлене в срібні рами (Н.-Лев., II, 1956, 27);
Вправлене ребро заростає, рана на грудях затягується (Коз., Гарячі руки, 1960, 162).
ВПРА́ВЛЕНИЙ² див. упра́влений¹.
Словник української мови (СУМ-11)