вправо
ВПРА́ВО (УПРА́ВО), присл. У правий бік; протилежне вліво.
Параскіца зирнула вправо. Там, на довгій тичці, хиталась біла рогата голова корови (Коцюб., І, 1955, 279);
Я щосили пливу, пливу, і, де ріка звертав вправо, до гайка, на берег вискочив… (Сос., II, 1958, 417);
// З правого боку.
Оглянулись вони й забачили [побачили] темні гаї з усіх боків, сонечко, що за їх [них] заходило, і управо якийсь хуторець (Вовчок, І, 1955, 322).
Словник української мови (СУМ-11)