вправність
ВПРА́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. впра́вний¹.
З погляду формального мусимо визнати у Масляка велику вправність у віршуванні (Фр., XVI, 1955, 107);
Навчись майстерності такій, щоб у твоїй руці легкій з’явилась вправність і завжди був точний зір в очах (Уп., Вітчизна миру, 1951, 87).
Словник української мови (СУМ-11)