впроваджувати
ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПРОВА́ДИТИ (УПРОВА́ДИТИ), джу, диш, док., перех.
1. до чого, у що. Уводити когось куди-небудь.
Женя привітала батька весело, впровадила до своїх покоїв (Фр., VIII, 1952, 89);
Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Рибак, Час.., 1960, 250);
// перен. Втягати в що-небудь.
Нехай же та личина люта. Що нас впровадила в війну, І ганьбою до всіх надута. Походить більш на сатану (Котл., І, 1952, 276);
// перен. Надавати певного стану.
То [читання] мене впроваджує в сатиричний настрій (Л. Укр., V, 1956, 39).
2. Уводити що-небудь у дію, у практику і т. ін.
Він з бригадою комуністичної праці, з численними добровільними помічниками її впроваджує механізоване доїння (Вол., Місячне срібло, 1961, 263);
Що ж, люди однаковими не можуть бути. Один сам культуру впроваджує, другого треба наштовхнути на це (Хлібороб Укр., 10, 1965, 26).
Словник української мови (СУМ-11)