впростяж
ВПРО́СТЯЖ (УПРО́СТЯЖ), ВПРО́ТЯЖ (УПРО́ТЯЖ), присл. Один за одним у запряжці (про коней і т. ін.); цугом.
Через два дні дві пари волів впростяж привезли до Балабухи на подвір’я прездорову махину (Н.-Лев., III, 1956, 211);
Семенові непоганим видалось мати "двір" високий, мов дзвіницю, а їздити впротяж баскими кіньми (Коцюб., І, 1955, 101).
Словник української мови (СУМ-11)