впрягати
ВПРЯГА́ТИ (УПРЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПРЯГТИ́ (УПРЯГТИ́), впряжу́, впряже́ш; мин. ч. впріг, впрягла́, ло́; док., перех., у що. Те саме, що запряга́ти.
Коні впрягає [Квітень] у сани і їде (Коцюб., І, 1955, 430);
Воли були такі, що не дістати рога. Їх впрягали в підводу по три-чотири пари (Гончар, І, 1954, 202);
*Образно. Чумацької не ждіте Одіссеї: Часи старого епосу пройшли, І не мені з кебетою моєю Впрягти ліричну думку, як воли, В скрипучий віз тяжкої епопеї (Рильський, Поеми, 1957, 12).
Словник української мови (СУМ-11)