вражати

ВРАЖА́ТИ¹ (УРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРА́ЗИТИ (УРА́ЗИТИ), вра́жу, вра́зиш, док., перех.

1. Викликати почуття подиву, захоплення тощо; дивувати.

Її вражала розкішна картина осінньої природи (Коцюб., І, 1955, 58);

Перш усього вся власна особа [панни].. уражала своєю паризькою неподільністю штучного й натурального в найменшому рухові й слові (Л. Укр., III, 1952, 663);

Мова газетних статей.. часто вражає читача нудною одноманітністю, сухістю, безбарвністю (Літ. газ., 26.IX 1958, 2);

Його вразило й те, що їх довго не впускали в двір (Кучер., Пов. і опов., 1949, 37).

◊ Вража́ти о́ко (о́чі) — дивувати незвичайним виглядом, ситуацією.

Ці купи людей були доволі мальовничі на ясному сонці. Тільки зовсім обголені лиця в чоловіків та дідів неприємно вражали очі (Н.-Лев., II, 1956, 407).

2. Завдавати душевного болю, жалю.

Ніколи ще страждання так гостро не вражало її (Довж., Зач. Десна, 1957, 591);

Мотря, качаючись на печі, цілісіньку ніч не спала — теж плакала. Так її вразили лихі речі (Мирний, II, 1954, 297);

// Завдавати неприємності; ображати.

Ураз розмови припинились, усі притихли. Ця раптова мовчанка при його наближенні вже тепер не дуже вражала й злостивила бая (Донч., І, 1956, 115);

Не пишете та й не пишете, я вже боюся, чи Вас чим не прогнівив або не вразив (Стеф., III, 1954, 176).

◊ Вража́ти (вра́зити) [в са́ме] се́рце — завдавати душевного болю.

І з кожного місця вони [згарища] дивно якось вражали її серце (Фр., VII, 1951, 21);

Вона зараз впізнала того, що недавно вразив її в саме серце (Н.-Лев., III, 1956, 135).

ВРАЖА́ТИ² див. уража́ти¹.

Значення в інших словниках

1. вражати — (викликати сильне враження) дивувати, приголомшувати, розм.: ошелешувати, потрясати, (словами вивести з рівноваги) дошкуляти, досаджати, розм. коробити, допікати, підколювати// завдавати прикрощів.  Словник синонімів Полюги
2. вражати — вража́ти 1 дієслово недоконаного виду дивувати вража́ти 2 дієслово недоконаного виду ранити, убивати; порушувати життєдіяльність — про хвороби  Орфографічний словник української мови
3. вражати — <�УРАЖАТИ> дивувати, пантеличити, спантеличувати, ошелешувати, ід. вдаряти в очі, аж за очі хапати; (приємно) тішити око, (прикро) різати око; (у серце) ображати, завдавати болю; (- вигляд) впадати в око; (шкодити) див.  Словник синонімів Караванського
4. вражати — I (уражати), -аю, -аєш, недок., вразити (уразити), вражу, вразиш, док., перех. 1》 Викликати почуття подиву, захоплення тощо; дивувати. Вражати око (очі) — дивувати незвичайним виглядом, ситуацією. 2》 Завдавати душевного болю, жалю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вражати — ВРАЖА́ТИ¹ (УРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРА́ЗИ́ТИ (УРА́ЗИ́ТИ), вра́жу́, вра́зи́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Викликати почуття подиву, захоплення і т. ін.; дивувати. Її вражала розкішна картина осінньої природи (М.  Словник української мови у 20 томах
6. вражати — вража́ти / вра́зити (в са́ме) се́рце кого, чиє. Завдавати кому-небудь великих страждань, душевного болю. Вона зараз впізнала того, що недавно вразив її в саме серце (І. Нечуй-Левицький); // Дуже хвилювати, тривожити.  Фразеологічний словник української мови
7. вражати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., РАЗИ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
8. вражати — Вража́ти, -жа́ю, -жа́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)