вражливий

ВРАЖЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що вразли́вий¹.

Вона стала вражлива останніми часами (Коб., II, 1956, 156);

*Образно. Не плямив поцілунок мій зроду квіток, чи то пишні були туберози, чи квітки, що зродив найпростіший садок, чи до краю вражливі мімози (Л. Укр., І, 1951, 222).

Значення в інших словниках

1. вражливий — вражли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вражливий — -а, -е. Те саме, що вразливий I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вражливий — ВРА́ЖЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що вра́зли́вий¹. Вона стала вражлива останніми часами (О. Кобилянська); Боявся я, щоб ти, як людина молода й палка, вражлива й обидлива легко, не виговорився, бесідуючи з московськими або і з нашими всякого чину людьми (Б.  Словник української мови у 20 томах