вристь
ВРИСТЬ (УРИ́СТЬ), присл. Те саме, що ри́ссю.
Ішли танкісти, мчалася кіннота.. Кіннота — вристь! Пілоти — в небеса! (Мал., І, 1956, 157);
[Головнокомандувач:] Ось вістовник біжить із гір уристь; Якби він нам приніс хорошу вість! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 405).
Словник української мови (СУМ-11)