вробляти

ВРОБЛЯ́ТИ¹ (УРОБЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВРОБИ́ТИ (УРОБИ́ТИ), вроблю́, вро́биш, док., перех. Вставляти в що-небудь, закріплюючи; укріплювати.

ВРОБЛЯ́ТИ² див. уробля́ти¹.

Значення в інших словниках

1. вробляти — вробля́ти 1 дієслово недоконаного виду вставляти вробля́ти 2 дієслово недоконаного виду виконувати певну роботу  Орфографічний словник української мови
2. вробляти — I (уробляти), -яю, -яєш, вроблювати (уроблювати), -юю, -юєш, недок., вробити (уробити), вроблю, вробиш, док., перех. Вставляти в що-небудь, закріплюючи; укріплювати. II див. уробляти I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вробляти — ВРОБЛЯ́ТИ¹ (УРОБЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВРОБИ́ТИ (УРОБИ́ТИ), вроблю́, вро́биш, док., що. Вставляти в що-небудь, закріплюючи; укріплювати. Вробити камінь в оправу. ВРОБЛЯ́ТИ² див. уробля́ти¹.  Словник української мови у 20 томах
4. вробляти — ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ...  Словник синонімів української мови