вручений

ВРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вручи́ти 1.

Урядові нагороди були вручені групі вчителів шкіл Київської області (Рад. Укр., 20.III 1949, 1).

Значення в інших словниках

1. вручений — вру́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вручити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вручений — ВРУ́ЧЕНИЙ (УРУ́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вручи́ти 1. Один сувенір і справді лишився не вручений (О. Чорногуз); У грамоті тільки раз, і то на початку, згадувався Виговський, що йому по смерті Хмельницького всі справи вручені...  Словник української мови у 20 томах