вугляр
ВУГЛЯ́Р, а́, ч.
1. Людина, що випалює деревне вугілля.
А тут на полянці була хижа вугляра, котрий палив з дерева вугіль (Калин, Закарп. казки, 1955, 125);
Лісоруби та вуглярі, солевари й мисливці, сірома й люди багатші.. поспішали на Січ (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 67).
2. Те саме, що шахта́р.
На старім донецькім полі гнівно бились два світи: вуглярі смаглявочолі і володарі-кати (Уп., Вірші.. 1957, 176);
І швидко строчить зброя вугляра, січе і ріже поклади [вугілля] (Голов., Поезії, 1955, 150).
Словник української мови (СУМ-11)