вугляр
ВУГЛЯ́Р, а́, ч.
1. заст. Людина, яка випалює деревне вугілля.
Лісоруби та вуглярі, солевари й мисливці, сірома й люди багатші .. поспішали на Січ (О. Ільченко);
Тут на полянці була хижа вугляра, котрий палив з дерева вугіль (А. Калин);
Приязні вуглярі насипали дядькові цілий міх дзвінкого та легкого дубового вугілля (Ю. Логвин).
2. рідко. Те саме, що шахта́р.
На старім донецькім полі гнівно бились два світи: вуглярі смаглявочолі і володарі-кати (М. Упеник);
І швидко строчить зброя вугляра, січе і ріже поклади [вугілля] (С. Голованівський);
* У порівн. – Годі вже дуріти. Вимийся, Полікарпе, та будемо снідати. Бач, як зашмарувався, наче вугляр (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)