вуркітливо
ВУРКІТЛИ́ВО, рідко ВУРКОТЛИ́ВО. Присл. до вуркітли́вий, вуркотли́вий.
Юрко схилився на хвіртку і, переходячи на інтимний тон, заговорив вуркотливо та влесливо (Чорн., Визвол. земля, 1959, 110);
Вуркітливо гудів літак.
Словник української мови (СУМ-11)