відбив

ВІДБИ́В, у, ч., військ. Удар, яким відбиваються, захищаючись від удару супротивника.

Котовський удар зберігав свій десь наостанок, а тільки одбиви вправно робив він (Тич., І, 1957, 271).

Значення в інших словниках

1. відбив — відби́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відбив — -у, ч., військ. Удар, яким відбиваються, захищаючись від удару супротивника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбив — ВІДБИ́В, у, ч., рідко. Удар, яким відбиваються, захищаючись від удару супротивника. Котовський удар зберігав свій десь наостанок, а тільки одбиви вправно робив він (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах