відбрикуватися

ВІДБРИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБРИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Брикаючи, відбиватися ногами (про тварин).

2. перен., ірон. Відмовлятися від чого-небудь.

Можна, безумовно, відкидати все, відбрикуватись, але ж факти фактами (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157).

Значення в інших словниках

1. відбрикуватися — відбри́куватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відбрикуватися — -уюся, -уєшся, недок., відбрикатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 Брикаючи, відбиватися ногами (про тварин). 2》 перен., ірон. Відмовлятися від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбрикуватися — ВІДБРИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБРИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Брикаючи, відбиватися ногами (про копитних тварин). Жеребці відбрикувалися, іржали, гризлися між собою, аж врешті помчали на болота разом зі своїми вершниками (із журн.  Словник української мови у 20 томах
4. відбрикуватися — див. відмовляти  Словник синонімів Вусика
5. відбрикуватися — ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ (висловлювати незгоду, не погоджуватися що-небудь робити), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ розм., ВІДНІ́КУВАТИСЯ розм., ВІДПИРА́ТИСЯ розм., ВІДПЕ́КУВАТИСЯ розм., ВІДБРИ́КУВАТИСЯ ірон. — Док.  Словник синонімів української мови
6. відбрикуватися — Відбрикуватися, -куюся, -єшся гл. Отбиваться, брыкаясь. У Кулиша въ иронич. смыслѣ о защищающихся женщинахъ: Шкода відбракуватись. К. ПС. 55.  Словник української мови Грінченка