відвалювання —
відва́лювання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
відвалювання —
-я, с. Дія за знач. відвалювати 1). Відвалювання глини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відвалювання —
ВІДВА́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відва́лювати 1. У разі виконання земляних робіт поблизу трас діючих комунікацій не дозволяється відвалювання ґрунту на ці траси (з наук.-техн. літ.).
Словник української мови у 20 томах
відвалювання —
Відвалювання, -ня с. Отваливаніе.
Словник української мови Грінченка