відвуд

ВІ́ДВУД, а, ч., діал. Одуд.

Краснеє пір’я на відвуді, але сам смердить (Номис, 1864, № 11201).

Значення в інших словниках

1. відвуд — ві́двуд іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. відвуд — -а, ч., діал. Одуд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвуд — ВІ́ДВУД, а, ч., діал. Одуд. Краснеє пір'я на відвуді, але сам смердить (Номис).  Словник української мови у 20 томах
4. відвуд — Відвуд, -да м. = удод. Красне пір'я на вібвуді, але сам смердить. Ном. № 11201.  Словник української мови Грінченка