відвівати
ВІДВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.
1. перех. Відокремлювати полову, бур’ян і т. ін. від зерна на вітрі або очищувальними машинами.
У негоду комбайни не зможуть повністю відвівати полову і особливо залишки бур’янів (Рад. Укр., 20. VI. 1961, 2);
Текля порядкує на току — треба нам з цього врожайного поля на сівбу перечистити пшеницю.., одвіяти, переточити, перечистити від битого, дрібного… (Горд., Дівчина.., 1954, 227);
*Образно. З подякою і згадує сьогодні Шевченка радянський народ, який повалив трони з царями і одвіяв їх з половою у небуття (Тич., III, 1957, 325).
2. тільки док., неперех. Перестати, закінчити віяти.
Словник української мови (СУМ-11)