віддавлювати
ВІДДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАВИ́ТИ, авлю́, а́виш; мн. відда́влять; док., перех.
1. Те саме, що відти́скувати.
Йому й вершок збере з глечика, й сиру віддавить у ворочку (Вирган, В розп. літа, 1959, 255).
2. Натискаючи на що-небудь, викликати біль; ушкоджувати.
Професор глянув на неї гостро і знищувальне. Так дивляться на трамвайного сусіду, коли він віддавлює вам мозоль (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 243);
— Вдаряй звідси, Прісько, бо так і оддавлю дверима п’яти (Юхвід, Оля, 1959, 169).
Словник української мови (СУМ-11)