відділення

ВІДДІ́ЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. відділи́ти й відділи́тися.

Якість калібрування визначається повнотою відділення насіння одного розміру від насіння іншого розміру (Колг. Укр., 3, 1956, 8).

2. Те саме, що ві́дділ 2, 3.

Відкривались відділення банків (Гончар, Таврія.., 1957, 301);

Автоматизований цех має два незалежних відділення (Наука.., 5, 1959, 4).

3. Те саме, що рій².

Сержант Михайло Гайворон вишикував своє відділення (Собко, Кавказ, 1946, 8);

Михайло Скиба організував свій невеликий штаб, мав відділення автоматників (Загреб., Європа. Захід, 1961, 97).

Значення в інших словниках

1. відділення — відді́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відділення — [в'ід':ілеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
3. відділення — -я, с. 1》 Дія за знач. відділити й відділитися. 2》 Те саме, що відділ 2), 3). 3》 Те саме, що рій II. 4》 Військовий підрозділ чисельністю 6-12 чоловік; входить дол складу взводу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відділення — 1. (установи) відділ, див. філія 2. це дія  Словник чужослів Павло Штепа
5. відділення — ВІДДІ́ЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. відділи́ти і відділи́тися. І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
6. відділення — ВІ́ДДІЛ (частина установи або підприємства), ВІДДІ́ЛЕННЯ, ВІ́ДДІЛОК рідше; ФІЛІА́Л, ФІ́ЛІЯ (місцеве відділення великої установи, підприємства, організації з деякою самостійністю).  Словник синонімів української мови