відділений

ВІДДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відділи́ти 1, 2, 4.

Кухня була аж на другому краї дому, відділена від горниць довгим коридором (Мирний, IV, 1955, 346);

Нарешті жінка хитнулась, одділена од дитини (Коцюб., II, 1955, 380);

У нього був один син, уже давно жонатий і відділений (Фр., IV, 1950, 400).

Значення в інших словниках

1. відділений — відді́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відділений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відділити 1), 2), 4). || відділено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відділений — ВІДДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відділи́ти 1–4. Кухня була аж на другому краї дому, відділена від горниць довгим коридором (Панас Мирний); Нарешті жінка хитнулась, одділена од дитини (М.  Словник української мови у 20 томах