відділений
ВІДДІ́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відділи́ти 1–4.
Кухня була аж на другому краї дому, відділена від горниць довгим коридором (Панас Мирний);
Нарешті жінка хитнулась, одділена од дитини (М. Коцюбинський);
Свідомість людини, штучно відділена від Матері-Природи, втрачає зв'язок з живим джерелом краси (О. Бердник);
У нього був один син, уже давно жонатий і відділений (І. Франко);
Дурниця яка, що Грицькові тоді менше припало землі! Уже скільки припало, то припало, а як одділений, то одділений, знай своє, а до чужого не встрявай! (Б. Грінченко);
// відді́лено, безос. пред.
У Святій Софії сто вісім колон, вісім з яких взято з храму Діани в Ефесі, вівтар відділено від церкви срібною перепоною з дванадцятьма колонами (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)