відеречко
ВІДЕ́РЕЧКО, поет. ВІДЕРЕ́ЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до віде́рце.
Ой у полі озеречко. Там плавало відеречко (Нар. лірика, 1956, 261);
Напою ж я тебе [коня] із криниці, Де дзвенять відеречка брязкучі (Мал., І, 1956, 65).
Словник української мови (СУМ-11)