відколювати

ВІДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док., перех.

1. Б’ючи по чомусь або об що-небудь, колючи, відділяти, відбивати щось від чого-небудь.

Однією рукою я відколюю зразки породи і кладу їх у мішечки, прикріплені до пояса (Веч. Київ, 23. IX 1957, 4);

Більше не бурили перфораторами і не висаджували породу вибухівкою.. Тепер тільки довбали і викочували, відтягали та відносили вбік важкі бути, які вдавалося відколоти (Ткач, Плем’я.., 1961, 116).

2. перен. Змушувати відокремитися, відійти від кого-, чого-небудь; відділяти.

Імперіалізм має тенденцію і серед робітників виділити привілейовані розряди і відколоти їх від широкої маси пролетаріату (Ленін, 22, 1950, 262);

Два інших "яструбки" сильним маневром відкололи парочку фашистських стерв’ятників і почали їх ганяти (Ю. Янов., І, 1958, 273).

3. Знімати що-небудь приколене.

І така красива була камея на ній, що рука її піднявшись до грудей, щоб відколоти цю прикрасу, сама собою спинилася напівдорозі (Шовк., Інженери, 1956, 439).

4. перен., розм. Говорити що-небудь несподіване, незвичайне, недоречне тощо.

Партизани реготалися й одколювали на адресу ігумені .. дотепи (Мик., II, 1957, 353).

Значення в інших словниках

1. відколювати — відко́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відколювати — -юю, -юєш, недок., відколоти, -олю, -олеш, док., перех. 1》 Б'ючи по чомусь або об що-небудь, колючи, відділяти, відбивати щось від чого-небудь. 2》 перен. Змушувати відокремитися, відійти від кого-, чого-небудь; відділяти. 3》 Знімати що-небудь приколене.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відколювати — ВІДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док. 1. що. Відділяти, відбивати щось від чого-небудь, колючи, розколюючи чи ударяючи. Однією рукою я відколюю зразки породи і кладу їх у мішечки, прикріплені до пояса (з газ.  Словник української мови у 20 томах
4. відколювати — відколо́ти / відко́лювати но́мер. Робити щось незвичайне, неприємне, несподіване і т. ін. для кого-небудь. Пропустив Володько урок у школі. — А якщо й надалі забагнеться тобі відколоти такий номер, тоді — що? — сварився батько (З усн. мови).  Фразеологічний словник української мови
5. відколювати — ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м'яку руду (О.  Словник синонімів української мови
6. відколювати — Відко́лювати, -ко́люю, -ко́люєш; відколо́ти, -колю́, -ко́леш, -ко́лють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відколювати — Відколювати, -люю, -єш сов. в. відколоти, -лю, -лиш, гл. Откалывать, отколоть, отщепливать, отщепить.  Словник української мови Грінченка