відколюватися
ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДКОЛО́ТИСЯ, олю́ся, о́лешся, док.
1. Тріскаючи, відокремлюватися, відпадати від чого-небудь.
Як частина сухаря як-небудь одколювалася, то дід дуже довго кутуляв [жував] її у роті, перекидаючи з одного боку на другий (Мирний, І, 1954, 165);
В дошках і деталях серцевинна трубка завжди має тріщини, а іноді, висихаючи, відколюється і випадає (Стол.-буд. справа, 1957, 10);
Досить було цій одній крижині одколотись, рушити, загинути, як прокидається, приходить у рух все громаддя криг (Скл., Святослав, 1959, 87);
Слідом гунула, одколовшись від берега, велика брила рудої землі (Кол., Терен.., 1959, 38).
2. перен. Пориваючи з ким-небудь стосунки, віддалятися; виходити з якої-небудь групи, гурту, об’єднання тощо.
Питання про ліквідаторство є лише частина питання про безпартійних реформістів, що відколюються від марксизму (Ленін, 19, 1950, 308);
Довго тримати страйк було трудно, жар проходив, велика група одкололась, розпочала заняття (Вас., IV, 1960, 41);
// Залишати кого-, що-небудь, відходити від когось.
Почувала себе такою чужою, такою самотньою дуже, наче враз одкололась од світу цілого (Коцюб., II, 1955, 297);
Коли трохи згодом, обравши зручний момент, він одколовся від гурту і попрямував до своєї кімнати, його відсутності так ніхто й не завважив (Гур., Життя.., 1954, 71).
Словник української мови (СУМ-11)